Виховний захід «Не рвіть Україну на частини»

(5-9 класи)

Мета: поглибити знання учнів про події Української революції 1917-1920 років; розвивати вміння логічно мислити; виховати почуття патріотизму й громадянської свідомості.

Обладнання: мультимедійний проектор, презентація «Українська революція 1917-1920 років», карта «Адміністративно-територіальний устрій та історико-етнографічний поділ українських земель».

Форма проведення: лекція

Хiд заходу

Захід розпочинається з мотиваційного елементу - перегляду відеоролика «Акт Злуки УНР та ЗУНР»

Учень.  Задзвонили срібні дзвони в Україні,

Аж по світі по широкім стало чути:

"Зустрічайте Воскресіння день! Віднині

Навік-віки Україні вільній бути!"

Зашумів відвічний Київ прапорами,

Розлилась народу повідь по Подолі,

На майдані, на Софійськім, з корогвами

Зустрічала Україна свято волі.

Україно, нездоланна вища Мати

Володимира, Богдана і Тараса.

Бог тобі призначив жити, не вмирати,

Бути світові як захист і окраса.

Далі розповідь учителя супроводжується демонстрацією презентації:

Слайд 1

22 сiчня день Соборностi Украни. Майже 100 рокiв тому це слово було вписане в iсторiю українського народу, але святковим днем українського календаря воно стало тiльки вiд недавна. Лише за умов державотворчих процесiв в Українi цей день набув своєї чинностi. Так трапилось, що на протязi багатьох столiть iсторичного розвитку Україна не мала власної державностi i єдиної територiї. На початку ХХ ст. українські землі входили до складу  двох великих імперій – Російської та Австрійської.                                          Слайд 2

Учитель на карті показує території сучасної Галичини, Буковини та Закарпаття, які входили до складу Австрії.

Тому Першу світову війну 1914-1918 років не даремно називають «братовбивчою війною». І дійсно, для українців це була «братовбивча війна: Австрія воювала з Росією, тому українці Західної України змушені були воювати у складі австрійської армії проти армії Росії, в якій служили українці Наддніпрянської України.

Цією війною вирішили скористатися українці. У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революцiя. Було обрано Центральну Раду, першого президента М.Грушевського, проголошення створення Української Народної Республiки (УНР), а 4 Унiверсалом вiд 22 (9) сiчня 1918 р. було проголошено незалежнiсть України від Росії. Подiбнi процеси вiдбувалися i в Галичинi. 13 листопада 1918 р. було проголошено  державу ЗУНР.                                                                                        Слайди 3-4

Запитання учням

• Як ви вважаєте, чи погодився російський уряд «відпустити Україну»?

Дійсно, проголошення незалежності України не входило в плани росіян. Тому вже у січні 1918 року російська армія прямує на Київ. Боронити молоду українську державу було нікому: боєздатну армію ще не встигли створити. Але в історії кожного народу є дати, трагізм і велич яких залишається в пам’яті на віки і тисячоліття.

Понад дві тисячі років тому в ущелині під Фермопілами 300 спартанців на чолі з царем Леонідом полягли, стримуючи багатотисячне військо персів, і вкрили себе вічною славою.

У 1651 році під Берестечком полягли 300 козаків, давши можливість відступити війську Богдана Хмельницького.

29 (16) січня 1918 року героїчну смерть прийняли майже 300 українських юнаків під Крутами, що заслужили таку ж вічну славу.                       Слайд 5

Подвиг їхній тим значніший, що, на відміну від спартанців чи козаків, у бій їх вели не військові вожді, а лиш любов до рідної землі, до рідного народу.

Залізнична станція Крути на перегоні між Бахмачем і Ніжином, біля якої 1918 року відбувся бій сотні Першої військової школи ім. Б. Хмельницького та сотні Помічного студентського куреня з переважаючими силами Червоної армії під командуванням П.Єгорова.                                                                Слайди 6-7

Фінал цього нерівного бою був трагічним. Молоді хлопці, не повідомивши своїм батькам, куди вони їдуть, не тримавши в руках рушниці, визвалися захищати свою Батьківщину. Але ціною своєї загибелі українські вояки – захисники Крутів – затримали на кілька днів наступ більшовиків на Київ, чого вистачило для укладення Центральною Радою Брест-Литовської угоди з країнами Четверного союзу. Росіяни три дні грабували Київ, вбиваючи мирних мешканців міста.

Ми сьогодні порівнюємо подвиг юних українців із подвигом спартанців. Через багато років греки перепоховали кістки загиблих спартанців і поставили їм пам’ятник. Українці також пам’ятають про подвиг своїх героїв.

19 березня загиблих під Крутами перепоховали у Києві на Аскольдовій могилі.                                                                                                      Слайди 8-9

А на місці бою студенти Львівського військового ліцею ім. Героїв Крут звели земляний пагорб. Над ним височіє хрест. На меморіальній таблиці напис «Тут береже Україна вічний сон молодих своїх синів, які загинули геройською смертю в боротьбі за її волю під Крутами 29 січня 1918 року».

                                                                                                            Слайди 10-11

Український поет Павло Тичина, переповнений почуттями, написав вірш «Пам’яті тридцяти»                                                                                    Слайд 12

Прошу вшанувати хвилиною мовчання Героїв Крут (хвилина мовчання).

Далі учитель пояснює учням, що означає термін «соборність»     Слайд 13

Йшов 1919 рік. Перша світова війна закінчилася. Але вороги України не полишали мрії підкорити її. Перед зовнішньою загрозою УНР та ЗУНР нарешті змогли об’єднатися. На Софіївській площі в Києві 22 січня 1919 року  було оголошено Акт Злуки: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України».

               Слайд 14

На жаль, це об’єднання виявилося нетривким, і невдовзі історія розпорядилася так, що окремі частини українських земель знову опинилися у складі різних держав. І хоча спроба возз’єднання українських держав була приречена залишитися декларацією українські політики і громадські діячі виплекали соборність в найбільш важкі і трагічні для України дні. І тому вони, прагнучи знайти шляхи збереження української державності, заслуговують на визнання.

Однією з перших акцій, до яких вдалися патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР, а саме 22 січня 1990 року, став «живий ланцюг» між Києвом та Львовом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України, як запорука існування єдиної, соборної України.                                   Слайд 15

Підсумок заходу

Слово вчителя. Любi, друзi ! Ми зiбралися для того, щоб довести всiм i самим собi, що Україна — це високорозвинена держава, що вона могутня духом, має свою iсторiю, до речi, дуже багату, культуру i мистецтво.

Любi, друзi! Хоч маленькi,

Ми вже добре знаєм,

Що звемося українцi

Й українських предкiв маєм.

Батько, мати, брат, сестричка

І всi iншi члени роду,

Всi належать до одного

Українського народу.

         Наш захід, діти, я не даремно назвав «Не рвіть Україну на частини». Сьогодні історія повторюється. Знов знайшлися люди, яким не подобається те, що українці живуть  в єдиній незалежній державі. Ми дізналися про Героїв Крут. Крути – не тільки символ мужності, стійкості всіх поколінь українців, а й урок для наших політиків. Лише спільними зусиллями можна будувати незалежну Україну. Не нищити, а творити й примножувати, щоб квітла наша земля чесною працею, заможним було життя, щасливими і мирними були дитинство і юність. І наш патріотичний обов’язок – жити у любові до України, цінувати її природу і людей.                                                                   Слайд 16

1 учень

Нікому України не віддам-

Собі залишу , дітям та онукам ,

На вічне щастя чи на вічну муку –

Нікому України не віддам .

Нікому України не віддам

Я душу в неї переллю ,крилату,

Я буду з нею в будень і у свято-

Нікому України не віддам!

Нікому України не віддам!

Хай нелегкою буде моя ноша,

Ні за принади, ні за які гроші-

Нікому України не віддам!

Нікому України не віддам!

Бо дерево мого рясного роду

Лиш тут росте, заквітчується, родить-

Нікому України не віддам!

2 учень

З молитвою звертаюся до Бога

І за родину перш за все прошу:

Пошли моїм батькам здоров’я й щастя,

Назавжди відверни від них біду.

А ще про те, я, Господи, благаю,

Щоб Україна сильною була,

Щоб процвітав навіки край мій рідний

І не було ні розбрату, ні зла.

Нехай квітує поле волошкове,

На тому полі—колоситься хліб,

Щоб всім всього було у нас доволі,

Не перевівся щоб вкраїнський рід!

3 учень

За соборну вільну Україну

Аз  молюся, Боже мій, до тебе

Україну, мову солов’їну,

Край пшеничний під блакитним небом,

Ріки збережи й сади веселі,

Ароматами медів залиті,

Їх дари солодкі, соковиті;

Низпошли нам злагоди в оселі,

У Твоїй руці—Твої  ми діти;

Миру, ласки дай містам і селам,

Огради од фарисейства й злоби,

Лихо одверни, тяжкі хвороби,

Юрби заздрих, ницих та облесних;

Сподоби розквітнуть на просторах

Яко на земних, так і небесних.

 СЛАВА УКРАЇНІ! (звучить гімн України)

Наш захід закінчено, дякую діти за увагу, Всього найкращого!

​​​​​​​​​​​​​​