І. Історія створення школи

         Село Ленінське, в минулому Спаське,  одне із найстаріших сіл на Кролевеччині, відоме стародавніми поселеннями сіверських племен.

         Від першої православної церкви пішла назва села – Спаське Поле, пізніше Спаське.  Більшість жителів села були козаками, які уже в часи великого Відродження (XVIII ст.)  мали  досить високий рівень грамотності.

       За багаторазовим клопотанням спащанських козаків „ПАЛАТОЮ Державного майна” (якою керував граф Кисельов, і  яка розміщалась  в м. Глухові) в 1843 році в селі Cпаському відкрито церковно-приходську трирічну школу з російською мовою навчання, бо в своїх циркулярах Міністр внутрішніх справ Валуєв писав: „Ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може”.

       Першим наставником і учителем був призначений Чернігівським губернським епатріальним начальством піп церкви Святого Спаса Епимахов, це син попа, при батьку служив дяком, а потім був освячений у попи. 1844 року призначено другого вчителя Савина П. І.– це син попа, недоук, в 1839 році був виключений з Новгород-Сіверського духовного училища за неуспішність і непослушенство.

      Спершу заняття проводили в церковній альтанці, а потім батьки учнів купили в багатого козака Калюжного стару нежилу хату чотирикімнатну, поробили лави, столи, дошки, діжки для води, відра, кружки, поставили кілька образів і портрет царя Миколи І. Вже в1848 році в школі навчалось 40 дітей заможних козаків різного віку. Учили читати, писати гусячими перами 4 дії з цілими числами і Закон Божий.

        У 1858 році в трьох класах навчалось 48 хлопчиків і 6 дівчаток. А по перепису в селі дітей 7-10 річного віку 576 чоловік, а всього населення було в 329 козацьких сім’ях, в 73 сім’ях державних селян та в 47 сім’ях поміщицьких селян – 3178 чоловік.

       У 1862 році призначено ще вчителя Савина В. П. У 1864 році наставником у школі був піп Корейка, який у своєму синодику  за 1867 рік писав: ”В Спасском церковно-приходском училище из двух приходов было 49 мальчиков и 5 девочек, ныне сие училище находится в ведении Кролевецкой уездной Земской Управы с 1864 года”, а наставником школи був призначений в 1868 році піп церкви Успіння Богородиці Мозолевський.

       По Чернігівському губернському перепису в 1883 році в Спаському було 707 дворів, в них проживали 1983 чоловіки і 2153 жінки, серед них дітей 7-10 річного віку 605чоловік, а навчалось у школі 92 хлопчики та 6 дівчаток. З цього часу школа вже називалась Народною початковою.

У 1892 році спащ ани почали будувати нове кам’яне приміщення школи,  але в 1896 році під час великої пожежі вона згоріла. У 1897 році приміщення добудували і в ньому проводили заняття.

У 1913 році в Спаському з хуторами налічувалось 950 дворів, в них проживало 2720 чоловіків  і 2724 жінки, всього 5444 душ. І з них дітей шкільного віку біля 900 душ, а навчалось в 1-2-3 класах лише 98 учнів. У школі працювали три вчителі: Гурська Олександра, Виницька Марія Федорівна та Гудим Федір Денисович.

         1 вересня 1919 року було відкрито початкову чотирирічну трудову народну школу. Призначено завідуючим Щербаня Миколу Григоровича та вчителів: Базилевич Ганну Гаврилівну, Гудима Федора Денисовича, Прилуцьку Зінаїду Миколаївну.

       Батьки по черзі опалювали приміщення, мили, підмітали, носили воду, чергували. У школу приходило все більше учнів, навіть переростки. Селяни зрозуміли – треба вчити дітей та і самим вчитись. Тому в наступні роки було по 2-3 паралельні групи, в кожному класі по 45 і більше учнів. Працювали в дві зміни. Не вистачало підручників, зошитів, тому часто писали на газетах, старих книгах та грифельних дошках.

      У школу приходили молоді підготовлені вчителі: Нагорський С. М., Газнюк П. П., Мазур П. М., Гудим О. Ф., Вильчик Т. П. та інші.

      24січня 1922 року Кролевецький повітовий з’їзд Рад ухвалив Спаське перейменувати на село Ленінське.

    22 квітня 1926 року  в школі вперше створено піонерський загін імені Постишева з 12 учнів  четвертих класів. Піонери збирали металобрухт, макулатуру, а з 1931 року збирали довгоносика на бурякових плантаціях колгоспів, після жнив збирали колоски та урожай коксогизу, а до жнив стерегли урожай зернових на колгоспних полях.

     У цьому  році на прохання селян відкрито ще один п’ятий клас, а вже в 1929 р. був перший випуск семикласників. І відтепер школа називається Ленінська загальна трудова семирічка. У ній було по 2-3 паралельні класи, в кожному з яких навчалось по 45 учнів, бо вчились і переростки. Школа працювала в дві зміни. Додалось ще і вчителів, що закінчили технікуми чи підготовчі курси .

     Існувала словесна п’ятибальна система оцінювання знань: „Відмінно”, „Добре”, „Посередньо”, „Погано”, „Дуже погано”.

    У 1930 році при денній семирічній школі була організована вечірня школа колгоспної молоді (ШКМ) в складі 1-4 та 5-7 класів. За три роки успішного навчання громадяни одержали свідоцтво про закінчення 4-х чи 7-ми  класів.

       У  1935 р. організована робоча кімната по обробці дерева для учнів 5-7 класів. Призначено вчителем праці  найкращого столяра села Герасимця Сергія Петровича.

Завідуючих неповно-середніх і середніх шкіл тепер іменують директорами. Рогоза В. Ф. – тепер директор школи.

       Школа розміщувалась в 4 приміщеннях. У 1934 р. було виділено як окрему початкову школу, що на вулиці Шевченка, завідуючим її було призначено Сухоженка Григорія Терентійовича, але в 1936 р. її знову приєднали до семирічної, де директором  був Рогоза.

     Заняття починались щорічно 1 вересня і закінчувались в 1-3 класах 1 червня, в 4-7 класах – 10 червня. Зимові канікули тривали з 30 грудня по 10 січня, весняні – 6 днів. Тривалість уроків 45 хвилин, перерв – 10 хвилин, а другої  – 30 хвилин. Кількість уроків у 1-3 класах - 4 на день, 24 на тиждень, в 4 класі допускали два дні по 5 уроків, 26 уроків на тиждень, а в 5-10 класах по 5 уроків, а два дні по 6 уроків, 32 уроки на тиждень.

      Спеціально створеним комісіям з учителів дозволено приймати іспити за 7 чи за 10 класів від осіб, які не навчалися, тобто екстерном.

У 1936 р. затверджено Статут для всіх типів шкіл, встановлені персональні назви для учителів:

 а) учитель початкової школи;

б)  учитель-предметник  5-7 класів;  

 в)  учитель- предметник середньої школи.

     З 1936 р. школа стала на тверду основу, зміцніла, поліпшились умови навчання і виховання. У школі були створені три кабінети: фізики, хімії, природознавства.

    У 1936р. партійна організація села вирішила закрити обидві церкви, розібрати їх і побудувати добротну школу. Це рішення підтримала вся громадськість села на сходці. Потім були створені громади з комуністів, комсомольців та вчителів, які пішли в кожну сім’ю і кожен, хто досягнув 18 років, добровільно подавав підписку, що він згоден з таким рішенням.

      96% громадян села згодились закрити обидві церкви, розібрати і побудувати  двоповерхове приміщення школи. Знову закипіла робота в селі. Організована будівельна бригада з кращих майстрів села, очолювана комуністом Болобоном І. М. Роботу їх оплачували за рахунок громадян і частину виділила держава.

За три роки  селяни розібрали обидві церкви, а майстри побудували цегляне двоповерхове приміщення школи.

         1 вересня 1939 р. школа почала працювати в двоповерховому приміщенні. 880 учнів навчали 20 учителів, директором в цей час був  Медвідь Сергій Іванович. Відкрилися два восьмі класи.

    Учителі проводили велику агітаційно-масову роз’яснювальну роботу, а також велику громадсько-корисну роботу як в школі, так і серед населення. Школа допомагала колгоспам у прополюванні овочевих культур, садовини тощо.

    З ентузіазмом працювала учительська та учнівська художня самодіяльність. У школі діяли великий співочий та струнний гуртки, якими керував учитель Коношевич Іван Матвійович і які часто виступали в клубах колгоспів. Працювали також фізкультурний та хімічний гуртки.

У повоєнні  роки, крім раніше зазначених, 48 вчителів забезпечувало навчально-виховний процес.

Щойно закінчили навчання учні І-VІІ, VІІІ-ІХ класів школи, як 22 червня 1941 року  почалася Велика Вітчизняна війна. 3 вересня 1941 року німецькі війська вступили в село. У новому приміщенні школи розмістився німецький штаб. Фізичний, хімічний, природничий кабінети знищені, пограбовані. Парти, столи спалили в грубах. Всього збитків по школі німці причинили на  264000 крб.

У старому приміщенні школи німці дозволили працювати лише І-ІV класам початкової  школи. Примусово  працювали вчителі: Щербань М. Г., Базилевич Г. Г., Зражва Т. П., Гребенюк О. А.

У  березні  1942 р.  в  школі  на  другому  поверсі  працювала  медична  комісія  по     обстеженню  і  відбору  населення  12  - 45- річного   віку  для  відправки  його  в  Німеччину.  Всіх         визнаних   здоровими   тримали   на   другому   поверсі під   охороною.

          3 вересня 1943 року Радянська Армія визволила  село від німецьких загарбників, і в приміщенні та  на подвір’ї школи в палатках тимчасово розмістився госпіталь.

Сільська Рада доручила Валовому К.Г. організувати навчання в старому приміщенні школи.

А коли в грудні 1943р. госпіталь було евакуйовано, районний відділ Народної Освіти призначив директором школи Гузенка І.А. Організовано заняття  для І-Х класів.

       З 1944-1945 навчального року вводиться повсюдне обов’язкове навчання всіх дітей 7-річного віку; словесна система оцінювання знань замінена цифровою : „5”, „4”, „3”, „2”, „1”.  Уведено обов’язкове складання екзаменів для учнів ІV-IX класів, а в Х класах – екзамени на атестат зрілості.

Учнів десятих класів, що після екзаменів мали відмінну поведінку, успішність, нагороджували ЗОЛОТОЮ МЕДАЛЛЮ.

      Постановою РНК УРСР від 20 лютого 1945 року встановлено знак „ВІДМІННИК НАРОДНОЇ ОСВІТИ”, яким відзначено  директора школи Гузенка Івана Андріяновича.

      Відмінено військову підготовку в 5-7 класах з 1 вересня 1946 року. У школі організовано шкільний буфет та гуртожиток для учнів з інших сіл, що навчались в 8-10 класах, а також кухню, в якій готували для них обіди.

     У 1948 р. колгосп виділив школі для навчальних цілей земельну ділянку площею 2 гектари.

     На 17 червня 1950 р. в школі було 669 учнів,  з них 127 невстигаючих. Після додаткових занять влітку і прийняття екзаменів в серпні місяці, 69 переведено до наступних класів, а 58 учнів залишено на повторний курс. На 1 вересня 1951 р. в 21 класі налічувалось 1753 учні. Школа працювала в дві зміни  вдень,  а ввечері працювала ШКМ.

      У школі,  починаючи з 1950 р., проводились кущові збори-наради вчителів Ленінської, Алтинівської, Червоноранківської, Заболотівської, Майорівської та Лапшинської шкіл, на яких обговорювались методичні питання, читались доповіді, проводились і обговорювались відкриті уроки.  Школа була базовою.

     Улітку 1952 р. школа організувала піонерський табір у приміщенні Заболотівської  школи, в якому відпочило за 2 зміни 60 піонерів.

      У 1951-1952 навчальному році в школі створені  й обладнані фізичний та природничий кабінети. У грудні 1952 р організовано гурток по вивченню трактора.

У 1954 році  на районній педагогічній виставці школа зайняла І місце.

У 1955 році школу електрифіковано.

У 1962 році у школі обладнано кабінет з машинознавства.

Уперше 8 грудня 1963 р.  було відзначено ДЕНЬ УЧИТЕЛЯ.

  У 1964 році створені групи подовженого дня для всіх учнів 1-4-класів з одноразовим харчуванням, а для учнів, що проживають в шкільному інтернаті,– триразове харчування за рахунок спецкоштів.

  У 1965-1966 навчальному році силами учителів-чоловіків обладнано КАБІНЕТ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ.

  У 1967-1968 навчальному році силами вчителів обладнано географічний майданчик, виготовлено клітки для кролів і організовано роботу по їх розведенню і догляду.

 У березні 1969 року в школі організовано шкільний кінотеатр для демонстрації кінофільмів, для чого силами вчителів та технічних  працівників-чоловіків обладнано кімнату-кабінет кінодемонстратора.

 У цьому році обладнано кабінет  трудового навчання та клас-кабінет з креслення.

 Уперше проведено військову спортивну гру „ЗІРНИЦЯ”.

 З 1 грудня 1969 року введено початкову військову підготовку (ПВП) для хлопців 9-10 класів. 

У школі працювало 35 учителів, які навчали 485 учнів 1-11  класів денної школи, 16 учнів 5-11 класів вечірньої школи.

       У 1970 році добудовано два двоповерхових крила шкільного приміщення,  в яких додатково розмістилось 8 класних кімнат в східному крилі  та актова і спортивна зали в західному крилі.

        У післявоєнні роки вчителі проводили на селі велику агітаційно – масову роботу, культурно–виховну та господарську роботу в позаурочний час. У цій роботі активну участь брали вчителі: Гузенко І.А., Лупенко М.Д., Плюйко М.П., Щербань Т.М., Сухоженко М.І., Сухоженко П.І..

22 лютого 1971 року вперше проведено ПАРАД ЖОВТЕНЯТСЬКИХ ВІЙСЬК, а з 1 вересня 1971 року працювало п’ять груп продовженого дня.

З 1971-1972 навчального року початкові класи працюють за новими програмами. Для навчання початкової військової підготовки школа одержала з Райвійськкомату вогнепальну зброю, для її зберігання обладнано приміщення.

З 1973 року почали вести книгу пошани відмінників-випускників 10 - 11 класів.

    У 1973-1974 році школа перейшла на кабінетну систему навчання, для чого  було обладнано 12 кабінетів: фізики, хімії, біології, географії, математики, технічних засобів навчання, української мови і літератури, російської мови і літератури,  лінгафонний  (для вивчення іноземної     мови),    історії      і      суспільствознавства, машинознавства, креслення і малювання, демонстраційний кінозал. Придбано телевізор.

У грудні 1973 р. на обласному конкурсі юних техніків гурток „Юний технік”, яким керував Плюйко М. П., нагороджений ПОЧЕСНОЮ ГРАМОТОЮ за виготовлені діючі моделі: електротрактора, плуга, борони, сівалки, котків і стогомета .

У червні 1975 року в районі проведена олімпіада „Золоті руки”, на якій учень Срібний Володимир зайняв І місце.

З 1978-1979 навчального року школа перейшла на безплатне користування підручниками.

У 1978 – 1982 роках жителем села Пронозою О.Т. разом з учителями школи висаджено саджанці з різних куточків СРСР - пам'ятних місць, створено Алею письменників.

З 1975 по1980 роки більшість учителів пішло на заслужений відпочинок, а на їх місце прийшли молоді, що закінчили вищі та середні педагогічні заклади. У  рідній школі в цей час працюють її колишні учні: Бобир Н. Ю., Гудим Г. Ф., Кваша О. І.,Проноза І.Й , Цикунова Г. В., Цикунов В. М., Науменко В. М., Сухоженко М. П., Набок М. О., Огієнко А. Г., Козлова Г. П., Архинос Г. І., Філон А. М., Говоруха В. В., Герасимець Л. І.

У 1984 році було введено нову структуру школи:

1. Початкова школа в складі 1-4 класів.
2. Неповна середня школа в складі 5-9 класів.
3. Середня загальноосвітня в складі 10-11 класів.
4. Професійна школа.

Таким чином , введено ОБОВ’ЯЗКОВЕ одинадцятирічне навчання дітей, починаючи з 6-річного віку. 

У 1986-1987 навчальному році в середній загальноосвітній школі з виробничим навчанням за новими програмами працює 28 вчителів, всі мають

вищу освіту та 20 чоловік обслуговуючого персоналу.

          У 1-10 класах денної школи навчається 265 учнів та 7 учнів  Кролевецької очно-заочної середньої школи.

 У ці роки придбано три кінопроекторні апарати, три телевізори, проекційні апарати, епідіаскопи. У математичному кабінеті було 17 мікрокалькуляторів, у фізичному – фотоапарати, мікрофон.

  У цей період працювали слюсарна та столярна майстерні по 20 робочих місць кожна, в них по два токарні верстати по дереву та  металу.  У школі наявні спортивна зала та майданчик, добре обладнаний військовий майданчик, тир, а також обладнано актову залу-їдальню, а до неї було добудовано електрокухню. У школі водяне опалення, є своя котельня.

 У цей час у школі працюють 15 предметних, 3 професійних, 3 самодіяльні гуртки. Майже всі учні охоплені гуртковою роботою. Діє 10 факультативів. Є шкільна бібліотека, в якій налічується багато книг, журналів.

 У школі працювала медична сестра, наявний медичний кабінет з потрібними медикаментами першої допомоги. У кабінеті лікар-стоматолог щорічно проводив санацію зубів усіх учнів.

         У цей період у школі були створені всі належні умови для навчання і всебічного розвитку підростаючого покоління.      

 За період існування середньої школи в селі з 1944 до 2006 р. середню освіту здобуло 1749 учнів. Серед них нагороджено Золотою медаллю 40 чоловік,        

 Срібною медаллю - 8 чоловік.

За сумлінну багаторічну працю, значні успіхи у навчанні й вихованні підростаючого покоління вчителі школи відзначені урядом Радянської України:

1) Гузенко Іван Андріянович – двома знаками „Відмінник народної освіти” (02.08.1945 р. та 12.09.1966 р.);

2) Плюйко Михайло Полікарпович – двома грамотами Міністерства Освіти УРСР ( 31.07.1948 р. та8.12.1963 р.);

3) Гузенко Зоя Федорівна – орденом Знак Пошани в 1970 році;

4) Лупенко Надія Терентіївна – знаком „Відмінник народної освіти” в 1957 році та грамотою  Міністерства Освіти УРСР в 1979 році;

5) Лупенко Микола Данилович – знаком «Відмінник Народної Освіти» в 1966 р. та медаллю ім. Макаренка в 1978 р.;

6) Андрущенко Наталія Іванівна – знаком „Відмінник Народної Освіти” в 1976 році;

7) Проноза Іван Йосипович – грамотою  Міністерства Освіти УРСР в 1986 році.

Більше 500 випускників школи здобули вищу освіту і працюють в різних галузях народного господарства нашої країни, серед них 8 кандидатів наук: Герасимець Михайло Терентійович, Мицай Микола Андрійович, Халдей Ольга Олександрівна, Сокольник Петро Дмитрович, Малиновський Михайло Олексійович, Луценко Анатолій Миколайович, Дзюба Віктор Ілларіонович, колишній директор школи  1985 – 1988 років Кирик Григорій Васильович; один доктор наук, професор – Чорноус Анатолій Миколайович, колишній міністр освіти України -  Кремень Василь Григорович.

За час існування школи її директорами було 12 осіб, заступників – 11, вчителів – 180.

ІІ. СЬОГОДЕННЯ ШКОЛИ

       У центрі села Ленінське стоїть красуня-споруда – це Ленінська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, яка на сьогодні має новий вигляд. Оновилося приміщення,  прийшло нове покоління педагогів, яке працює творчо. А очолює колектив уже 24 роки досвідчений педагог, наставник, керівник Наталія Семенівна Сухоженко. Сьогодні у школі - 8 класів, у яких навчається 58 учнів, працює 16 учителів, з них – 1 сумісник, 4 пенсіонери,  практичний психолог, бібліотекар. Усі вчителі мають вищу фахову освіту.

Школа забезпечена педагогічними кадрами на 100 %. Якісний склад вчителів:

3 – спеціалісти вищої категорії;

          9 – спеціалісти І категорії;

 2– спеціаліст ІІ категорії;

1 – спеціаліст.

         На сьогодні в школі обладнано 2 комп’ютерні класи, в яких налічується 21 комп’ютер, принтер. Працюють: 12 навчальних кабінетів, 5 класних кімнат, кабінет психолога, піонерська кімната, бібліотека, шкільний музей, медичний та  методичний кабінети, спортивна та актова зали, майстерня, їдальня.

У 1989 році було прокладено асфальтну доріжку до школи.

У 1988 році до актової зали було добудовано харчоблок, який має  сучасне електрообладнання, підвал для зберігання овочів.

        У 2010 році Алея письменників занесена до списку ботанічних пам'яток природи Сумської області і входить до складу природно-заповідного фонду України.

         Школа має фруктовий сад, навчально-дослідну ділянку, ділянку землі площею 0,5 га, на якій вирощуються овочі для шкільної їдальні.

        Проблема, над якою працює школа: «Розвиток творчих та інтелектуальних здібностей учнів шляхом формування інноваційної культури педагогів відповідно до державних освітніх стандартів».

        Педагоги закладу в постійному пошуку шляхів оновлення, вдосконалення педагогічного процесу, адже одне з головних завдань – формування творчої особистості.

       Спрямовує всю методичну роботу заступник директора по навчально-виховній роботі Рубан Н.О. Організація методичної ради ґрунтується на глибокому вивченні та аналізу результативності навчально-виховного процесу, рівня педагогічної майстерності вчителів.

У школі працюють три МО вчителів-предметників та МО класних керівників.

У навчально-виховний процес впроваджуються інноваційні методи навчання.

        Сучасним обладнанням, привезеним з Німеччини , поповнився кабінет біології. У 2007 році вчитель географії та біології М.М.Щербань пройшов стажування в Німеччині по використанню цього обладнання.

        У 2007 році школа отримала автобус для підвезення учнів із с. Лапшине до школи з метою поліпшення навчально-виховного процесу.

       У 2013 році замінено автобус на більш комфортабельний та з більшою кількістю посадкових місць, проведено воду від сільського водогону до школи, зроблено внутрішній санвузол, придбано нове обладнання для медичного кабінету.

        Весь освітній процес спрямований на формування особистісних рис громадянина України,  які включають у себе національну свідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, патріотичну, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних особливостей, таланту.

       Велику виховну силу мають традиції, звичаї та обряди. Цікаво проходять шкільні свята.

      Працюють гуртки художньої самодіяльності, спортивний гурток, вивчається історія рідного краю – гурток „Історичне краєзнавство”.

          Кожен учитель працює творчо, натхненно, передає свої знання та уміння дітям. Три вчителі школи мають нагороду – Знак «Відмінник освіти», три -  нагороджені Грамотою Міністерства освіти і науки України, майже всі мають Грамоти відділу освіти.

          З метою виховання обдарованої молоді в школі спланована та організована робота з обдарованими учнями, створено банк обдарованих дітей. Учні та вчителі школи беруть активну участь у різноманітних конкурсах, змаганнях, олімпіадах, в яких мають результати. У школі налагоджена співпраця з Сумським аграрним університетом, в олімпіадах якого беруть участь учні школи.

        Проблеми педагогічного та батьківського колективів: застаріла опалювальна система, яка потребує капітального ремонту, віконні рами, побудова нової котельні.

       Перспективи: підключення комп'ютерного класу до мережі Інтернет, заміна меблів у деяких класах, придбання кольорового принтера та обладнання для навчальних кабінетів тощо.

Йдуть роки, а школа продовжує виконувати свою головну функцію – сіяти розумне, добре, вічне.