Як зберегти у дитини інтерес до школи?

Більшість дітей приходить до школи з бажанням «добре вчитися». Здебільшого, якщо не в основному, подальші шкільні успіхи залежать від того, чи вдасться педагогам і батькам зберегти та зміцнити в дитини початковий інтерес до школи. Не секрет, що дитина, котра хоче вчитися, досягає набагато більших успіхів, ніж більш здібні однокласники, які вчаться без бажання.

Чому діти байдужіють до школи? Однією з головних причин, що може спричинити зниження навчальної мотивації, є хронічне відчуття неуспіху, яке дитина переживає в процесі навчання. Йдеться саме про відчуття, яке може переживати учень, якщо батьки чекають від нього тільки найкращих оцінок.

У школі й удома дії дитини постійно оцінюють. Через найкращі наміри, намагаючись допомогти виправити помилки й недоліки, дорослі нерідко зловживають критикою, забуваючи, що оцінювання має не лише відображати «реальний стан справ», а й надихати на подальшу напружену працю.

Ми прагнемо ознайомити вас із правилами «техніки оцінної безпеки», дотримуючись яких, ви допоможете вашій дитині впоратися з труднощами, зберегти віру в свої сили та інтерес до школи.

Правило перше: не бий лежачого.

Низький бал – достатнє покарання. І не варто двічі карати за одні й ті самі помилки. Оцінку своїх знань дитина вже одержала, вдома від батьків вона очікує спокійної допомоги.

Правило друге: щоб позбавити дитину недоліків, робіть їй не більш як одне зауваження на хвилину.

«Знову бруд у зошиті! І смітті знову не виніс! І речі порозкидав! І портфель не склав! І …» Знайте міру. Ще трохи, і ваша дитина «відключиться», перестане реагувати на ваші слова, стане нечутливою до ваших оцінок.

Правило третє: за двома зайцями поженешся…

Порадьтеся з дитиною і почніть із ліквідації тих навчальних труднощів, які для неї найбільш значущі. Тут ви швидше зустрінете розуміння та одностайність. Якщо вас обох турбує передусім читання, не вимагайте водночас і виразності, й переказу.

Правило четверте: хвалити – виконавця, критикувати – виконання.

Дитина схильна будь-яке оцінювання сприймати глобально, вважати, що оцінюють усю її особистість. Вчитель оцінює роботу за шкільними нормами: відповідно до кількості помилок і помарок. А дитина читає оцінку по своєму: «Я-хороша» або «Я – погана». Ми можемо допомогти їй відділити оцінювання її особистості від оцінювання її роботи. Адресувати особистості дитини треба похвалу: «Молодець, ти вже вмієш розв'язувати задачі на дві дії!» Позитивне оцінювання має стосуватися людини, що стала трішечки більше знати і вміти. Але за такої персональної похвали критика має бути якомога безособовою: «Ти вчинив нечесно!» замість «Ти брехун!». «У цьому завданні ти припустився трьох помилок» замість «Треба ж було бути таким не уважним!»

Ця форма негативного оцінювання стимулює виправлення помилок, а не позначається негативно на ставленні дитини до занять, на її вірі в успіх.

Правило п'яте і найважче: оцінюючи успіхи дитини, не порівнюйте її з іншими дітьми.

Оцінювання має порівнювати нинішні успіхи дитини. Наприклад, мама може своїй дитині, яка два тижні чесно писав додаткові диктанти, спекти пиріг і без будь – якої іронії відсвяткувати малу очевидну перемогу над безграмотністю. Але найменший успіх дитини – це реальний успіх, перемога над собою, й вона має бути помічена й оцінена за заслугами.

Правило шосте: не скупіться на похвалу.

Немає такої дитини, якої не було б за що похвалити. Але часто батьки не вважають за потрібне робити це. Хорошу успішність дитини вони сприймають як належне: про що тут говорити – все як слід! А ось недолікам приділяють надто багато уваги. Простежте за собою, чи нема у вас звички «грати в одні ворота»?

Правило сьоме: вчіться виділяти в морі помилок острівець успіху.

Оцінювати дитячу працю слід дуже роздрібнено, диференційовано. Намагайтеся оцінити все окремо. Наприклад: «Порядок дій під час розв'язання задачі ти знаєш добре. Молодець. Рахувати ти теж навчився непогано. Додаєш без помилок. А ось віднімання перевір іще раз.»

Правило восьме: ставте перед дитиною якомога конкретніші й реальні завдання.

Не спокушайте дитину завданнями, які вона нездатна виконати, не штовхайте її на шлях свідомої брехні. Для початку візьміть з дитини слово, що вона не поб'ється просто зараз, коли прийде в школу, до першого уроку.

Правило дев'яте: вчіть дитину самостійно оцінювати свої досягнення.

Вміння себе оцінювати є необхідним компонентом вміння навчатися – головним засобом долання труднощів. Для дитини абсолютно природно окремо оцінювати кожне своє зусилля, а їх було багато: вона змусила себе сісти за уроки вчасно, пригадувала, виводила літери, не думала про ігри.